Про нашу групу
Як усе починалосяКапоейра
ІсторіяШкола Rabo de Arraia
Про школуІнформативний розділ
Відповіді на популярні питанняBimba — (Бімба) засновник стилю Regional (Режіональ) Capoeira, завдяки йому капоейра стала широко відома.
Стаття про мистецтво капоейра у журналі "Твій Стиль" |
Станіслав Смілий — віртуоз-капоейрист і вчитель школи капоейра. Вже близько семи років він є палким прихильником цього бойового мистецтва. А все починалося, як і в багатьох у той час, із фільму «Тільки найсильніші». — Переглянувши цю стрічку, був дуже вражений тим, що виробляли там герої, — пригадує Станіслав. — Згодом ми з другом почали повторювати рухи з фільму, шукали щось в Інтернеті. Потім дізналися про Всеукраїнську федерацію капоейри. Почали їздити туди на семінари. У капоейрі існує багато різних шкіл. Та нам порекомендували rabo de Arraia (в перекладі — хвіст ската) і майстра Балу. — У чому суть капоейри? — Тут кожен знаходить щось своє. Це не просто вид спорту — це спосіб життя. Мета самого бою, перш за все, — отримати задоволення, та обіграти суперника на спритність. У капоейрі відразу вивчаються танці (латиноамериканські, етнічні бразильські), португальська мова, гра на традиційних музичних інструментах зокрема на берімбао, барабанах, бубні. — Чого в капоейрі більше: бійки чи танцю? — Це як кому. Дівчата, наприклад, приходять із метою навчитися танцювати, естетично рухатися, деякі хлопці — щоб навчитися акробатиці, аби згодом дивувати людей. Хтось займається задля того, аби стати хорошим бійцем. Це передбачено агресивнішими видами капоейри. Вони поширені в основному в Бразилії. — Аби займатися цим бойовим мистецтвом, потрібно мати особливі фізичні дані? — Ні, не потрібно. Прийти на тренування може будь-хто. До кожного ми знайдемо індивідуальний підхід. Адже не всі зможуть одразу робити сальто. От в нас у групі займаються шестирічний хлопчик і його батько. А в Іспанії до нашого майстра записався 65-річний дідусь. — Чи мають дівчата шанс досягти того ж спіху, що й хлопці? — Так. Наш майстер привозив на семінари дівчат із таким рівнем, що навіть хлопці відкривали роти. Дівчата дуже красиво виглядають у капоейрі. — У цьому бойовому мистецтві велику роль відіграє «жива» музика. Тренування завжди проводите під її ритми? — Не завжди, проте стараємося. А після кожного заняття по 10-20 хв. вивчаємо якусь нову пісню, аби зарядитися енергетикою. Часом розспівуємося ще на початку, аби підняти настрій. — В Україні є таке мистецтво, як бойовий гопак. Чи не має він схожості з капоейрою? — Справді, схожість неймовірна. Наш майстер Баллу колись у Запоріжжі побачив бойовий гопак і здивувався, що є таке мистецтво. Він не думав, що існує щось настільки споріднене з капоейрою. — Розкажіть про школу капоейри в Луцьку. — Три роки тому відкрили своє представництво в Луцьку. Проводимо заняття на базі двох середніх шкіл. Частенько виступаємо на різних фестивалях, концертах та інших дійствах. Беремо участь у змаганнях. Так, Всеукраїнська федерація капоейри щороку проводить чемпіонати України. Тут судді беруть до уваги спритність, фізичні дані гравця, гру на музичних інструментах, знання португальської мови, відповідність рухів ритму. — Ви єдині в обласному центрі? — Ні, є й інша школа. Ми часто перетинаємося. Та всі капоейристи — дружні. Світ капоейри — широкий, і це завжди відчинені двері. Якщо тобі заманеться поїхати в Бразилію, то гроші будуть потрібні лише на квитки. Там тебе зустрінуть й поселять друзі-капоейристи. — Наприклад, у карате рівень професіоналізму спортсмена визначається кольором пояса. А як у вас? — Один раз на ріку нас проходить кваліфікація на вищий рівень. Здаємо на здобуття кордао (шнура) вищого рівня. Чому кордао? Це походить іще з часів колоніальної Бразилії, де рабів зв'язували шнурами. Капоейристи ж узяли собі це за символ. У нашій школі початківці отримують білий шнур, а найвищий рівень — це червоний. — Що б ви могли порекомендувати початківцям? — Головне — це бажання. Дуже важливо зуміти перебороти себе, прийти на тренування навіть тоді, коли не хочеться. Друге — це завжди дивитися на свого ворога. А його ви побачите, підійшовши до дзеркала. Лінощі — це наш найбільший ворог, і з ними треба боротися. |
(голосів: 6) Переглядів: 3339 |